Сьогодні
Субота
24.02.2018
23:26

Цей день в історії України:
1668Петра Дорошенка обрано гетьманом об`єднаної України.
1919Чортківська офензива Української Галицької Армії.
Форма входу
Пошук
Календар
«  Червень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 46
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
















Головна » 2010 » Червень » 4 » "Пригадай, брате, Січ золоту..."
09:39
"Пригадай, брате, Січ золоту..."
  «Сто років як сконала Січ.
  Сибір. І соловецькі келії.
  І глупа облягає ніч
  пекельний край і крик пекельний….»

Василь Стус

 
Історія наша знає багато помилок та поразок, з яких хоч і не варто робити культ, проте на яких треба вчитися. І вчитися сумлінно, адже час від часу коло подій повертається тим же боком, моделює ті ж самі ситуації, позитивному вирішенню яких можна сприяти, лише добре знаючи помилки попередників.
  Вже 235 років як сконала Січ… Що було тоді? Як «серце українське», де «воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались» (П.Куліш) за одну ніч могла бути захоплена та зруйнована військами сусідської держави, що в одну мить обернулася хижим ворогом? Відповідь на це питання зазвичай не висвітлюється у підручниках, виданнях «на загал». Пошук її – особистий обов`язок кожного, кому не байдужа кревна минувшина, хто чує той «пекельний крик» лицарів-пращурів. 
  За статтею Василя Пірко «Кальміуська паланка» нагадаємо, як все відбувалося:
«…Незважаючи на те, що в роки російсько-турецької війни 1768-1774 рр. запорожці, очолювані П.Калнишевським, надали велику допомогу російській армії, за що в 1772 р. останній отаман із старшиною отримали високі імперські нагороди, після успішного закінчення війни і переходу Криму за умовами Кючук-Кайнарджійського миру під протекторат Росії, Запорозька Січ стала непотрібною. Як свідчить маніфест Катерини II, з яким вона звернулася до народів Росії з приводу зруйнування Січі, козаки звинувачувалися в таких "преступлениях” проти імперії: 
1. Вимагали закріплення за ними здавна вживаних ними земель;
2. На цих землях вони селили втікачів з різних місць, збільшуючи таким чином чисельність населення в межах своїх "вольностей”; 
3. Цим вони завдали шкоди на декілька сотень тисяч карбованців поміщикам створеної фактично на запорозьких землях в 1765 р. Новоросійської губернії; 
4. Самовладно стали привласнювати собі щойно відвойовані в Туреччини землі між Дніпром і Бугом: 
5. Стали поширювати свої поселення на землі, що відносились до Війська Донського. Враховуючи все це,”мы сочли себя обязанными перед Богом й перед Империею нашею и пред самим вообще человечеством разрушить Сечу Запорожскую и имя казаков от оной заимствованное. Вследствие того 4 июня нашим генерал-порутчиком Текелием с вверенными от нас войсками, занята Сечь Запорожская в совершенном порядке и полной тишине, без всякого от казаков сопротивления, потому что они не инако увидели приближение к ним войск, как уже повсеместно оными окружены были... Возвещая нашим верным и любезным подданным все сии обстоятельства, можем Мы в то же время им объявить, что нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ее уродстве, следовательно и казаков сего имени...” — підкреслювалось у маніфесті.
І хоча козаки не чинили опору російським військам при зайнятті ними Січі, основна частина кошової старшини була заарештована і відправлена в заслання. Останній кошовий, якому виповнилося 85 років, був зісланий на Соловецькі острови, де і помер у 1803 р. Частина козаків, не бажаючи здаватися російським військам, по підпільним рукавам Базавлука і Дніпра на чайках досягла Чорного моря, а з нього — Дунаю, де й заснувала Дунайську Січ (їх нащадки ще й сьогодні живуть на території Румунії), а деякі повернулися в 1828 р. в межі Росії і створили в районі нинішнього м.Бердянська Азовське козацтво, яке в 1864 р. царський уряд переселив на Кубань, приєднавши до тих, хто там жив з 1792 р. після переселення туди остатків запорожців, так званого Чорноморського козацтва, створеного урядом під час російськко-турецької війни 1787-1791 рр. На місці запорозьких земель у тому ж 1775 р. царський уряд створив дві губернії (Новоросійську - на правому березі Дніпра й Азовську - на лівому)».

  Землі ж самого Запорожжя, як може згадати зацікавлений читач, імператриця роздала колонізаторам-німцям. Другий окупаційний режим завершив почату справу нищення колиски української самостійності, у 1955 році затопивши Великий Луг новоутвореним Каховським морем.
  Як видно зі статті, імперський режим шукав раціонально-обґрунтовані виправдання своїй злочинницькій дії проти запорозького козацтва. Узагальнюючи наведені пункти маніфесту, можна зробити висновок: Запорізька Січ заважала Катерині ІІ та її оточенню здійснювати наступ на залишки автономних прав, якими користувалася тогочасна Малоросія. До того ж, як відомо, саме на Запорізькій Січі знайшли прихисток учасники Пугачовського повстання 1772 року, а самі запорожці незадовго до цього брали активну участь у славетній Коліївщині, яка поглинула солідну частину Правобережжя у 1768 році. Таким чином, козацтво було реальною силою, яка все ще загрожувала чужинському володарюванню. 
  Але сила ця вже засинала… І ось посеред згарища Нової Січі лунає «пекельний крик»: ЧОМУ? Чому віддали задарма? Чому не вберегли?

04.06.2010.
В.Д.

Як додаток, пропонуємо художньо-історичне оповідання активіста СКА "Чорноморці" Валентина Долгочуба "Падіння Січі".

Переглядів: 882 | Додав: Дух_сайту | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: