Спортивно-козацька асоціація "Чорноморці"

Пізнаймо "Українську Одесу"

Ведослав — Sun, 13 Jun 2010 04:52:26 GMT

Ідея української незалежності була започаткована Кирило-Мефодіївським товариством. Його активісти – Микола Костомаров та Микола Гулак – мешкали в Одесі. Тому не дивно, що традиції кирило-мефодіївців підхопила одеська українська громада…
Про ці та інші забути факти з історії Одещини розповів доцент кафедри історії України ОНУ ім.І.І.Мечникова Анатолій Мисечко. Він провів журналістів «Українською Одесою». Екскурсія з такою назвою згодом поповнить список вже існуючих: «Православна Одеса», «Єврейська Одеса», «Кримінальна Одеса». Запровадити її планує Український клуб... Поки що маршрут, яким водитимуть туристів, уточнюється. В Одесі «українського» стільки, що вмістити його в одну розповідь не вдається… Судіть самі зі слів Анатолія Івановича.
Кінотеатр «Родина» - колишня Міська народна аудиторія. Колись там читалися відкриті лекції, публічно обговорювались проблеми міста. А в жовтні 1905 року, після проголошення свободи слова, друку та зібрань, під його стінами двічі збирався тисячний натовп. Заради того, аби влада зареєструвала «Просвіту», спадкоємця Кирило-Мефодіївського товариства… Чисельність мітингів була переконливою. І дозвіл заснувати братство був даний. Якби не переконливість одеських українських активістів, хтозна, чи виникла б «Просвіта» в Одесі. Принаймні, першою в [Наддніпрянській] Україні…
На Пастера, 52, знаходиться будинок лікаря, письменника і просвітянина Івана Липи. Завдяки його зусиллям видавався альманах «Багаття». Той самий, що започаткував новий напрямок в українській літературі – «модернізм»…
Сусідом Івана Липи був просвітянин Іван Луценко, також лікар і публіцист. З його ім`ям пов`язують відродження козацьких формувань…
Про створення вільного козацтва проголосили одразу після зречення царя. Відбулося це на Старопортофранківській, 16, де у квітня 1917 року пройшло урочисте зібрання козаків. До речі, і тут одесити були першими. Поки в інших містах вільне козацтво лише формувалося, в Одесі воно вже діяло…
Будинок на Софіївській, 3, - одна з колишніх резиденцій «Просвіти». Протягом трьох років у дев`яти кімнатах та залі на триста осіб відбувалися концерти, літературні вечори, презентації українських книг… Усе це проходило під наглядом чиновника з канцелярії одеського градоначальника. Аби замість народної пісні не зазвучала революційна… Тодішній губернатор навіть зобов`язав просвітян перекладати тексти українських пісень на російську мову. Вони покорилися, але переклали «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» з гумором: «Ай да нє ході, Грішка, ай да на пікнік»… Такого перекладу губернатор теж не розумів і зізнався, що оригінал пісні незрівнянно кращий…
Не відставали від «старших» й одеські студенти. Протягом 1905-1906 років вони проводили мітинги «За українську мову». Окрім цього, вимагали відкриття кафедр української мови, літератури, історії та права. І вимагали це не тільки студенти, а й…студенти з Кавказу. Коли одного з них запитали, навіщо це йому, він здивувався: «А ви «Кавказ» Шевченка читали?»…
Одеська «Просвіта» виникла першою і зникла першою – у 1909-му. Інші «Просвіти» закрили на початку Першої світової війни. Нині діяльність організацій поновлено. Про її сучасні успіхи теж розповідатимуть, крокуючи «Українською Одесою»…

Олена Милосердна

Джерело: "Чорноморські новини".

Не викидаймо їх з нашого життя

Ведослав — Sun, 13 Jun 2010 04:45:46 GMT

2010-ій – Міжнародний рік біорізноманіття

2 червня стартувала нова інформаційно-просвітницька кампанія, що має назву «Ми вирізаємо їх з нашого життя», організована всеукраїнською громадською організацією «Асоціація природоохоронних територій України» та підтримана Організацією Об`єднаних Націй. Вона триватиме до кінця року.
З цією кампанією Україна приєднується до більш ніж ста держав, які проводять громадські та медійні заходи на підтримку Міжнародного року біорізноманіття. Її суть полягає в демонстрації на бігбордах та сітілайтах у найбільших містах України – Києві, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Запоріжжі та Львові, а також вздовж головних автошляхів – п`яти образів: бурий ведмідь, зубр, беркут, морський коник та першоцвіт борошнистий. Всі вони – живі істоти, яких залишилося дуже мало або які майже зовсім зникли з природи України.
«Червона книга України» за останні 15 років потовщала майже на третину. Тварини, рослини, гриби, риби, амфібії вимирають прискореними темпами. Але цей факт залишається поза свідомістю громадян країни. Українці не знають, що втрачають.
Виступаючи перед журналістами, директор представництва програми розвитку ООН в України Рікарда Рігер сказала, що біорізноманіття оточує нас повсюдно, тому ми легко забуваємо про нього і про те, що ми також становимо частку біорізноманіття і не зможемо жити окремо від нього. У нас у всіх лише одна планета. Ми маємо забезпечити, щоб спосіб, в який ми живемо та розвиваємося як суспільство, відповідав потребам збереження відповідного балансу між екосистемами світу. Вона висловила сподівання, що кампанія «Ми вирізаємо їх з нашого життя» приверне увагу українського суспільства до краси вітчизняної природи та важливості її збереження. Рікарда Рігер закликала представників українських ЗМІ відігравати провідну роль у підвищенні громадської обізнаності щодо питань втрати біорізноманіття та впливу цього процесу на глобальну зміну клімату.
«Біологічне різноманіття – це поняття економічно-фінансове; натуральні одяг, ліки, їжа, будинок – це все біорізноманіття. Чим воно багатше, тим багатше країна. Заповідна території – майбутнє нашої країни, наших дітей, бо саме природно-заповідний фонд є каркасом для збереження рідкісних видів тварин та рослин», - говорить Микола Стеценко, перший заступник начальника Державної служби заповідної справи України, президент всеукраїнської громадської організації «Асоціація природоохоронних територій України», - Природоохоронні території сьогодні є тим острівцем безпеки, на якому рідкісні рослини і тварини можуть вижити. За останні 15 років територія природоохоронних територій у світі збільшилася вдвічі. Україна теж збільшила свій природно-заповідний фонд майже в три рази. Але цього замало: площа заповідних земель на одну людину в Європі становить 2200 квадратних метрів, а в Україні – лише 570».
Організатори сподіваються, що тварини і рослини, які «прийдуть» на наші вулиці, спонукатимуть українців краще захищати біорізноманіття своєї країни.
Організація Об`єднаних Націй проголосила 2010-й Міжнародним роком біорізноманіття. Це зроблено для того, щоб підвищити рівень громадської обізнаності про стан екології, а також ширше залучити людей, особливо молодь, до активного захисту усіх форм життя на Землі. Впродовж усього року провадитимуться різноманітні заходи з поширення інформації, сприяння захисту біорізноманіття та заохочення урядів, організацій, громадян до безпосередньої участі в їхніх акціях, спрямованих на популяризацію проблеми втрати біорізноманіття, та впровадження конкретних заходів з метою скорочення цих втрат.
Під біологічним різноманіттям розуміється широке розмаїття варіацій рослин, тварин та мікроорганізмів. Науковці визначають, що зараз існує близько 13 мільйонів цих видів. Захист біорізноманіття цілком відповідає власним інтересам людей, адже саме біологічні ресурси є фундаментом, на якому ми будуємо власну цивілізацію. Кожен з нас – невід`ємна частка природи, наша доля тісно пов`язана з великою кількістю екосистем. Кисень, яким ми дихаємо, надходить від океанського планктону та лісів. Наше харчування – це фрукти та овочі, які запилювались бджолами, злаки, риба та м`ясо диких і сільськогосподарських тварин. Вода, яку ми п`ємо, є частиною гігантського циклу, що охоплює людей, дощові хмари, опади, льодовики, ріки, моря та океани.
На цій планеті ми є сусідами одночасно з 13 мільйонами різних видів рослин, тварин та бактерій. Це унікальні природні багатства, безцінний скарб, який є фундаментом нашого добробуту.

Сьогодні різноманіття знищується діяльністю людини. Вирубка лісів, інтенсивне землеробство, надмірне виловлювання риби, забруднення навколишнього середовища відходами і багато інших факторів людської діяльності руйнують світ природи. Ми можемо зупинити ці втрати. Міжнародний рік біорізноманіття – час, коли ми повинні це довести.

Джерело: "Чорноморські новини".

Одеса спілкується українською

Ведослав — Mon, 07 Jun 2010 14:05:54 GMT

Громадська організація «Одеса спілкується українською!», активісти інших організацій розпочали гуманітарну громадянську акцію, що має аналогічну назву.
Метою акції є значне збільшення кількості одеситів, які спілкуються у службових питаннях та повсякденні українською мовою. Адже не секрет, що україномовних громадян в Одесі значно більше, ніж нам намагаються довести. Однак позиція певних партій та організацій у цьому питанні є явно деструктивною. Згадаймо, що навіть обласна адміністрація одноосібним рішенням свого керівника вийшла зі складу засновників єдиною в Одесі української газети «Чорноморські новини». Відверто кажучи, самі україномовні одесити часто ніби соромляться рідної мови, вважаючи за краще не виділятися із загалу й швиденько переходять на суржик, що у нашому місті вважається російською мовою.
Першим етапом акції стало розповсюдження інформації про її проведення в мережі Інтернет та друкованих виданнях. Однодумцям було запропоновано поширити на платформах, власних сайтах. З перших днів оприлюднення інформації почалося доволі жваве коментування цього оголошення. До розповсюдження інформації одразу приєдналося більше 10 співтовариств у різних соціальних мережах. На жаль, не завжди читачі та коментатори навіть дотримуються елементарних вимог культурного спілкування.
За словами координатора громадської акції «Одеса спілкується українською!» Антона Сокольчука, реакція деяких читачів була доволі жорсткою і брутальною, включно з нецензурними висловлюваннями. Звичайно, найбільше негативу виплеснула російськомовна аудиторія мережі, до того ж, навіть не з українських теренів. Але це й не дивно, зважаючи на стійке несприйняття нашими російськими «друзями» всього українського. До речі, багато росіян навіть не задумуються, що з сучасними темпами поширення у Російській Федерації ісламу, проблема зникнення державної мови у найближчі десятиріччя може гостро постати і в самій Росії. Така ж ситуація складається з китайською присутністю у Приморському краї. Інший аспект, що наближує сучасну українську ситуацію до російської історії. У XVIII – на початку XIX століть вищі кола російського суспільства спілкувалися винятково іноземними мовами – французькою та німецькою. Російська мова зберігалася завдяки селу, глибокій провінції. І якби не заходи російської інтелігенції – чи існувала б російська взагалі?
Здивувала позиція деяких Інтернет-видань, які через невеликий проміжок часу вилучили зі своїх сторінок інформацію про акцію. Проте, незважаючи на всі негативи, певного розголосу акція вже набула.
У планах громадської організації «Одеса спілкується українською!», після досягнення достатньої присутності в одеському та загальноукраїнському інформаційному полі, - проведення різноманітних флеш-мобів, виставок, інших культурних заходів. На думку організаторів, ця акція не повинна проходити стандартно – з агітаційними наметами та збиранням підписів. Значно більше користі буде від кожного українського слова, сказаного прибічниками заходу на вулиці, у транспорті, на роботі.
Всі подробиці перебігу акції можна буде прочитати у блозі координатора за адресою http://asokol2010.hiblogger.net та на сторінках учасників.

Джерело: "Чорноморські новини".

"Пригадай, брате, Січ золоту..."

Дух_сайту — Fri, 04 Jun 2010 06:39:49 GMT

«Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний….»
Василь Стус

Історія наша знає багато помилок та поразок, з яких хоч і не варто робити культ, проте на яких треба вчитися. І вчитися сумлінно, адже час від часу коло подій повертається тим же боком, моделює ті ж самі ситуації, позитивному вирішенню яких можна сприяти, лише добре знаючи помилки попередників.
Вже 235 років як сконала Січ… Що було тоді? Як «серце українське», де «воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались» (П.Куліш) за одну ніч могла бути захоплена та зруйнована військами сусідської держави, що в одну мить обернулася хижим ворогом? Відповідь на це питання зазвичай не висвітлюється у підручниках, виданнях «на загал». Пошук її – особистий обов`язок кожного, кому не байдужа кревна минувшина, хто чує той «пекельний крик» лицарів-пращурів.
За статтею Василя Пірко «Кальміуська паланка» нагадаємо, як все відбувалося:
«…Незважаючи на те, що в роки російсько-турецької війни 1768-1774 рр. запорожці, очолювані П.Калнишевським, надали велику допомогу російській армії, за що в 1772 р. останній отаман із старшиною отримали високі імперські нагороди, після успішного закінчення війни і переходу Криму за умовами Кючук-Кайнарджійського миру під протекторат Росії, Запорозька Січ стала непотрібною. Як свідчить маніфест Катерини II, з яким вона звернулася до народів Росії з приводу зруйнування Січі, козаки звинувачувалися в таких "преступлениях” проти імперії:
1. Вимагали закріплення за ними здавна вживаних ними земель;
2. На цих землях вони селили втікачів з різних місць, збільшуючи таким чином чисельність населення в межах своїх "вольностей”;
3. Цим вони завдали шкоди на декілька сотень тисяч карбованців поміщикам створеної фактично на запорозьких землях в 1765 р. Новоросійської губернії;
4. Самовладно стали привласнювати собі щойно відвойовані в Туреччини землі між Дніпром і Бугом:
5. Стали поширювати свої поселення на землі, що відносились до Війська Донського. Враховуючи все це,”мы сочли себя обязанными перед Богом й перед Империею нашею и пред самим вообще человечеством разрушить Сечу Запорожскую и имя казаков от оной заимствованное. Вследствие того 4 июня нашим генерал-порутчиком Текелием с вверенными от нас войсками, занята Сечь Запорожская в совершенном порядке и полной тишине, без всякого от казаков сопротивления, потому что они не инако увидели приближение к ним войск, как уже повсеместно оными окружены были... Возвещая нашим верным и любезным подданным все сии обстоятельства, можем Мы в то же время им объявить, что нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ее уродстве, следовательно и казаков сего имени...” — підкреслювалось у маніфесті.
І хоча козаки не чинили опору російським військам при зайнятті ними Січі, основна частина кошової старшини була заарештована і відправлена в заслання. Останній кошовий, якому виповнилося 85 років, був зісланий на Соловецькі острови, де і помер у 1803 р. Частина козаків, не бажаючи здаватися російським військам, по підпільним рукавам Базавлука і Дніпра на чайках досягла Чорного моря, а з нього — Дунаю, де й заснувала Дунайську Січ (їх нащадки ще й сьогодні живуть на території Румунії), а деякі повернулися в 1828 р. в межі Росії і створили в районі нинішнього м.Бердянська Азовське козацтво, яке в 1864 р. царський уряд переселив на Кубань, приєднавши до тих, хто там жив з 1792 р. після переселення туди остатків запорожців, так званого Чорноморського козацтва, створеного урядом під час російськко-турецької війни 1787-1791 рр. На місці запорозьких земель у тому ж 1775 р. царський уряд створив дві губернії (Новоросійську - на правому березі Дніпра й Азовську - на лівому)».
Землі ж самого Запорожжя, як може згадати зацікавлений читач, імператриця роздала колонізаторам-німцям. Другий окупаційний режим завершив почату справу нищення колиски української самостійності, у 1955 році затопивши Великий Луг новоутвореним Каховським морем.
Як видно зі статті, імперський режим шукав раціонально-обґрунтовані виправдання своїй злочинницькій дії проти запорозького козацтва. Узагальнюючи наведені пункти маніфесту, можна зробити висновок: Запорізька Січ заважала Катерині ІІ та її оточенню здійснювати наступ на залишки автономних прав, якими користувалася тогочасна Малоросія. До того ж, як відомо, саме на Запорізькій Січі знайшли прихисток учасники Пугачовського повстання 1772 року, а самі запорожці незадовго до цього брали активну участь у славетній Коліївщині, яка поглинула солідну частину Правобережжя у 1768 році. Таким чином, козацтво було реальною силою, яка все ще загрожувала чужинському володарюванню.
Але сила ця вже засинала… І ось посеред згарища Нової Січі лунає «пекельний крик»: ЧОМУ? Чому віддали задарма? Чому не вберегли?

04.06.2010.

В.Д.

Як додаток, пропонуємо художньо-історичне оповідання активіста СКА "Чорноморці" Валентина Долгочуба "Падіння Січі".

Дні пам`яті Запорізької Січі в Одесі

Дух_сайту — Mon, 31 May 2010 07:02:32 GMT

4 червня 1775 року царські війська на чолі П.Текеллі, повертаючись з Турецького фронту, за наказом Катерини ІІ обложили Запорізьку Січ, і 5 червня, не маючи сил боронитися, кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Так була зруйнована колиска козацької вольності, яка протягом кількох віків була живим символом незламного духу українського народу.

5 червня 2010 року СКА "Чорноморці" розпочне дводенну акцію "Пригадай, брате, Січ золоту...", спрямовану на підвищення рівня історичних знань та національної свідомості у шкільної молоді міста. У перший день відбудеться патріотична гра-квест, під час якої хлопці та дівчата дізнаються більше про історію рідної Одеси, її зв`язок із козацтвом; матимуть змогу проявити ерудицію та вміння орієнтуватися у місті.
Умови гри-квесту:
- учаснику має бути від 13 до 17 років
- кожна команда складається з п`ятьох гравців та одного дорослого-супроводжувача
- 5 червня команда має бути у повному складі у Старобазарному сквері о 10:00
- учасники мають бути обізнані у історичних пам`ятках Одеси, вулицях, назви яких пов`язані з діячами та дослідниками козацької доби, біографіях останніх; мати гарний настрій та бажання перемогти

6 червня на переможців квесту очікує цікава екскурсія до козацького меморіалу села Усатове.

Довідки за телефонами 0677360563 (Валентин), 0637629552 (Ірина).

Шануймося, браття, бо предки наши гідні цього!

Активісти СКА "Чорноморці" прибрали козацький меморіал

Дух_сайту — Mon, 31 May 2010 06:38:17 GMT

Багато одеситів знають про козацьке минуле сіл Усатове та Нерубайське, про їхні славетні катакомби та партизанську боротьбу. Проте, на жаль, небагато хто відає про те, що на Усатівському кладовищі розташований козацький меморіал (декілька десятків козацьких хрестів та могильних плит ХVI (!) - XIX століть навколо древнього скіфо-сарматського кургану).

Не можна сказати, що могили величних пращурів у ганебному занедбані - навпаки, вони більш-менш доглянуті і знаходяться у задовільному стані, хоча подекуди можна знайти зруйновані хрести, причому зруйновані явно людськими руками. Окрім цього, засмічченість кладовища саме у районі меморіалу викликає жах.

Саме з метою подбати про охайність місця останнього спочину прадідів-козаків 24 травня вирушили до Усатова декілька активістів СКА "Чорноморці". Впродовж години їм вдалося зібрати 2 великі пакети сміття, після чого активісти поклали квіти до меморіального хреста, що стоїть на кургані.

Варто сказати, що біля кладовища розташоване величезне сміттєзвалище, що створює неабияку екологічну небезпеку як історичній пам`ятці, так і мешканцям села. Незважаючи на перестороги ісполкому села, сміття продовжують викидати прямо під мур кладовища.

Нет дыма без огня?

Дух_сайту — Sat, 22 May 2010 07:53:25 GMT

«Ни высокая порода, ни полученные пред неприятелем

раны, не дают право быть пожалованным сим орденом:

но дается оный тем, кои не только должность свою

исправляли во всем по присяге, чести и долгу своему,

но сверх того отличили еще себя особливым

каким мужественным поступком»

(Из статута ордена Св. Георгия 1769 года)

С 2005 года в России, а затем и во многих других государствах, стартовала акция «Георгиевская ленточка». Как и любое претендующее на влияние в обществе начинание, эта акция попала под пристальное влияние лиц, стремящихся любыми способами повысить свой рейтинг. Следует четко размежевать две акции – «Георгиевская ленточка», популярная среди людей, свято чтящих память подвига своих дедов в самой большой войне в истории человечества, и «Голосуйте за меня – я примазался», почитаемая индивидами с определенными политическими устремлениями. Как часто бывает, последние используют популярные лозунги, символы, программы, но на деле являются пустышками – ведь как только доходит очередь до настоящих дел – они, поджав хвост, скрываются в кустах. Особое внимание обратим на некоего Игоря Маркува, руководителя организации «Родына».

Георгиевская лента
26 ноября 1769 года в Российской империи был учрежден орден Св. Георгия (Юрия), изображаемого в виде всадника, пронзающего древнего змия. Одним из атрибутов ордена была лента, состоящая из пяти полос – чередующихся трех черных и двух желто-оранжевых – символов дыма и огня, сквозь которые солдат идет к славе и победе. К слову сказать, на тот момент Св. Георгий уже был признанным христианским покровителем воинства, городов Львова, Москвы и Грузинского царства (Картли), а впоследствии также был признан одним из покровителей Одессы. Орден имел 4 степени, и был весьма почитаем в Российской империи и за ее пределами – так, из 25 орденоносцев 10 не были ее гражданами. В 1917 году орден был формально упразднен, но во время Гражданской войны руководители Белого движения продолжали награждать рядовых Георгием 4-й степени («Солдатским Георгием», ценимым в народе) за борьбу против «красных». Более того, выступившие на стороне Германии «власовцы» (Русская освободительная армия) также награждались командованием подразделения георгиевским оружием и георгиевскими крестами.

Гвардейская лента
8 ноября 1943 был учрежден «Орден славы» - высшая боевая награда СССР в 3-х степенях. Одним из ее элементов была так называемая гвардейская лента – реплика георгиевской. Но вы никогда не встретите в документах этого атеистического государства упоминания о Св. Георгии. Лишь позже лента стала элементом символики особо отличившихся на войне подразделений, переведенных в ранг гвардейских, получив название «Гвардейская лента».

Георгиевска ленточка
Акция «Георгиевская ленточка» стартовала в 2005 году по инициативе руководителя проекта «Наша победа. День за днем» Натальи Лосевой. Акция быстрыми темпами приобрела популярность в РФ и шагнула за ее пределы. Тогда же был сформулирован кодекс акции, первый пункт которого гласит: «Акция «Георгиевская ленточка» — некоммерческая и неполитическая». Более того, пункт 8 этого же кодекса специально для Игоря Маркува и ему подобных повторяет «Не допускается использование «Георгиевской ленточки» в политических целях любыми партиями и движениями». Отметим, что никакая Георгиевская ленточка не была символом победы – советское руководство награждало «Гвардейскими лентами», но никак не могло использовать христианские символы. Неосознанная авторами акции ассоциация с Империей на «Ура» была подхвачена близкими к правительству РФ организациями и теперь выглядит как факт попрания действительной памяти ветеранов. Что ни говори, они не воевали под стягами Российской империи, более того – эти стяги объединяли врагов СССР. По сути, «Георгиевская лента» - символ доблести воинов РОА (союзники Гитлеровской Германии), а символом героизма красноармейцев была и остается «Гвардейская лента». Но кто будет теперь разбираться…

Где еще получишь «Гвардейскую ленту»?
В Одессе все изобретательны – продавцы на Привозе, студенты в универе, депутаты в Горсовете. Но когда изобретательность пребывает у некоторых людей на грани неуважения к памяти своих предков и более того – на грани прямого попрания его... Или когда обыкновенное примазывание к популярному делу выдают за личную доблесть... Тут ничего не остается, как быть нам с Вами бдительными и стоять на страже памяти наших предков.

Вот есть Марадонна. Пардон, Игорь Маркув. Вот есть «Родына». Пардон, организация «Батькивщына» с неправильной регистрацией. Вот они хотят получить за свои доблестные подвиги ленточку с орденом. Вот они получают от официальных инстанций кукиш даже маслом не смазанный. Вот ведь как – орден – это вам не мелочь по карманам тырить, не лица людям разбивать, прикрываясь за широкие плечи телохранителей. Это вам не скрываться в сопредельных странах от следственных действий. Это просто и самозвано нацепить себе ленточку и примазаться. Вот есть вопрос – а где были бы эти горлодеры во время войны? Так же смылись бы в тыл? Также прятались бы за спины своих бодигардов? Или быть может одели б тельняшку, взяли бы гранату в руки и под танк… Как то мало верится… Вообще не верится… Это не той породы «герои», это не того пошиба делки. Они ведь прикрываясь советской символикой и за СССР то не борются – они борются за защищаемую белым движением и власовцами «Великую и неделимую Российскую империю». Они ни перед чем не остановятся – пойдут на сделку с Гитлером, чертом, с самим сатаной.

Жаль, что мы с вами наблюдаем и бездействуем. А ведь также в свое время наблюдали и бездействовали чешские политики – в 1930-е, когда в соседней Германии, проигравшей 1-ю мировую войну, к власти на волне реваншистских настроений пришли нацисты. Чехи молчали, когда нацисты развернули массированную пропаганду возрождения Германской империи, популяризировали среди германского населения сопредельных государств идеи воссоздания Великого Райха. Чехи бездействовали и тогда, когда Гитлер потребовал у мирового сообщества (Англии и Франции) одобрить переход самых экономически развитых чешских земель в состав Райха. Они молчали, когда в растерзанную Чехию вошли немецкие танки…
Ведь говорить то уже было поздно, а воевать уже было нечем…

Память подвига наших дедов-прадедов священна. Они не воевали за Российскую империю. По сути, и за СССР они не воевали. Они воевали за свое Отечество, за свои семьи, за свою землю.

Чтить память их подвига – значит отвергать любые фальсификации, отрицать все спекулятивные способы получения политических дивидендов на памяти героев.

Дорогие одесситы. Не дайте себя обмануть – отличайте героев от марковых, гвардейцев от власовцев. Ведь дыма без огня не бывает!

Джерело - Чорноморське Гайдамацьке З`єднання

СКА «Чорноморці» - локальна дія на шляху до глобальних перетворень

Дух_сайту — Mon, 03 May 2010 05:42:15 GMT

Спортивно-козацька Асоціація «Чорноморці» - це молодіжне громадське об’єднання, що ставить перед собою мету навчитись впорядковувати та покращувати організацію свого власного життя. Концептуальна ідея Асоціації базується на трьох китах-розуміннях: розумінні того, що ми українці (1); розумінні того, що ми одесити (2); розумінні свого повного обов’язку (3) перед Державою, перед Одеською Громадою, перед своєю родиною!

Сьогодні Одеса рясніє багатьма різнокольоровими громадськими об’єднаннями, спілками, клубами. Переважна більшість цих об’єднань є штучними, не дієвими, або такими, що спеціально створюються для обслуговування місцевої влади (або опозиції), відмивання грошей брудного капіталу тощо. Як результат – практично не маємо об’єднаннь, які безкорисно та посправжньому піклуються про широкий розвиток своїх активістів, які допомагають громадянам, що потребують соціальної допомоги та оздоровлення, захищають навколишнє середовище. Споглядаючи таку ситуацію, у невиличкого гурту патріотично налаштованих молодих людей-друзів і виникла ідея створиння громадського об’єднання, завдяки якому, у рамках закону, можна було б ефективніше допомагати Одеській Громаді та навчитись бути справжніми господарями свого життя та міста, бо не той господар, хто володіє високою посадою і керує цілим містом, а той господар, хто піклується про розвиток свого господарства (міста) та добробут і щастя людей.

На шляху до реалізації мети, нам стане у пригоді ДІЯ! Конкретна, ефективна та позитивна дія – це запорука нашого успіху. Дія має бути чітко продуманою (конкретність), ставати на службі Держави, Громади чи навколишнього середовища, приносити реальну користь (ефективність); дія має нести у собі позитивну ідею, яка не буде створювати соціального напруження чи ділити людей на табори (позитив). Лише за таких умов дія буде нести користь, буде прийнята та усвідомлена Громадою, завдяки чому стане прикладом для наслідування. Таким чином Спортивно-козацька Асоціація «Чорноморці» виконує одночасно дві мети: будує потужний волонтерський патріотичний рух та пропагує патріотичну й соціальну свідомість в Одеській Громаді.

Як приклад соціальної свідомості можна навести у приклад збереження у чистоті подвір`я, скверів, парків тощо – це дозволить не тільки боротися із забрудненням довкілля, а й, у свою чергу, позитивно вплине на здоров’я населення. З одного боку, така дія є локальною, з іншого, при постійних відповідних організованих діях та потужних просвітницько-пропагандистських кампаніях серед населення, разом із реальними позитивними результатами, з часом дасть змогу сподіватись на глобальне переосмислення данних проблем та пошуку і опрацювання шляхів їх вирішення.

Вже давно пройшли часи, коли люди сподівались на те, що представники влади чемно влаштують їх життя. Проте і населення ще не дійшло у повній мірі до розуміння, того, що тільки вони самі можуть покращити організацію свого власного, приватного та громадського життя. Яким саме шляхом досягнути цієї мети – власними діями чи в наслідок організованого тиску на місцеві органи влади – це вже інше питання, але одне зрозуміло напевно: сидячи на дивані, свою долю на краще не змінеш! Активісти СКА «Чорноморці» сподіваються на свої власні сили, проте не забувають і про обов’язок влади перед громадянами, тому закликає до конструктивного діалогу й до позитивного вирішення існуючих проблем.

Асоціація у своїх діях є відкритою і запрошує до співпраці всіх громадян, які мають чітке бажання бути корисними Державі, Одеській Громаді та навколишньому середовищу (Природі). Асоціація проводить активну діяльність у наступних сферах: соціальній, екологічній, патріотичній, також окремим напрямком Асоціація виділяє - оздоровлюючий спорт, користуючись давно знаним лозунгом: «У здоровому тілі – здоровий дух!»

Якщо Ви любите своє місто, піклуєтесь про чистоту навколишнього середовища, якщо Ви соціально активний громадянин, який сповнений волонтерського запалу і спортивного інтересу – приєднуйтесь до дружніх лав Спортивно-козацької Асоціації «Чорноморці»! Разом Ми зробимо наше власне життя щасливим!

Керівник просвітницького відділу Асоціації - О.Сагайдачний

24.04.2010.

За місяць українців поменшало на 16,5 тисяч

Дух_сайту — Tue, 20 Apr 2010 19:53:48 GMT

Чисельність населення України за січень 2010 року зменшилася на 16,587 тис. осіб і на 1 березня склала 45 млн 923 тис. 233 особи.

Про це йдеться в повідомленні Держкомстату України.

В Україні кількість міського населення на 1 березня 2010 року складає 31 млн 504 тис. 956 осіб, кількість сільського населення становить 14 млн 418 тис. 277 чоловік.

Нагадаємо, чисельність населення України за січень 2010 року зменшилася на 23,127 тис. осіб і на 1 лютого склала 45 млн 939 тис. 820 осіб.

За статистикою на 1 січня 2009 року чисельність населення в Україні становила 46 млн 143,700 тис. осіб. З них міське населення – 31 млн 587,200 тис. осіб, сільське – 14 млн 556,500 тис. осіб. На 1 грудня 2009 року чисельність населення становила 45 млн 982,936 тис. осіб.

У той же час смертність в Україні в 2009 році скоротилась на 6,32% і склала 706 тис. 738 осіб, що на 47,723 тис. менше, ніж у 2008 році. Зменшення смертності в 2009 році було зафіксовано у всіх без винятку регіонах.

Народжуваність 2009 році в Україні склала 515,176 тис. чоловік, що на 1,179 тис. новонароджених більше у порівнянні з 2008 роком.

У цілому, зростання народжуваності в 2009 році було зафіксоване у 15 регіонах України: Криму, Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Рівненській, Тернопільській, Черкаській, Чернігівській областях, а також у містах Київ та Севастополь. У трьох регіонах – Волинській, Рівненській областях та у м. Києві народжуваність перевищила смертність.

В цілому, співвідношення кількості народжених до кількості померлих в 2009 році склало 1 до 1,37. Для порівняння, у 2008 році таке співвідношення становило 1 до 1,4, у 2007 році – 1 до 1,6, у 2006 році – 1 до 1,63, в 2004-2005 рр. співвідношення народжених до померлих становило 1 до 1,7.

За прогнозом ООН, при збереженні динаміки скорочення населення до 2030 року кількість українців зменшиться до 39 млн. Як зазначалося раніше в демографічному звіті ООН, в Україні найнижчий в світі природний приріст населення.

Як повідомлялося, в Україні кількість зареєстрованих шлюбів у першому кварталі цього року була рекордно низькою за останні 15 років.

Джерело - sna.in.ua

Україна посідає перше місце за кількістю сміття

Дух_сайту — Tue, 13 Apr 2010 12:58:34 GMT

"Україна посідає перше місце у світі за кількістю сміття на душу населення", – повідомив 12 квітня під час прес-конференції у Львові на тему «Екологічна криза як загроза національній безпеці України. Результати соціологічних досліджень» голова Народної екологічної партії України Андрій Свинаренко.

Зі слів А.Свинаренка, такого висновку дійшов аналітичний центр його партії, аналізуючи інформацію щодо екологічної ситуації в Україні.

Андрій Свинаренко також поінформував, що понад 160 тис. га земель в Україні передано під полігони для сміття, на них зберігається близько 35 млрд тонн відходів. Зокрема, на Львівщині зафіксовано 570 сміттєзвалищ.

«У області накопичено 1,66 млн кубометрів твердих побутових відходів, щороку їх приріст становить близько 200 тис. кубометрів сміття», – зауважив він.

Разом з тим, він зазначив, що значно збільшилась кількість вивезеного сміття з початком реконструкції львівського аеропорту, однак точної цифри назвати не зміг.

«Відомо, що було рішення Кабміну про те, що 50% коштів з екологічних фондів залишаються на місцях. Давайте задумаємось, які це суми. Та чомусь грошей вистачає тільки на «косметику», на висадження квітів», – додав він.

Разом з тим, як наголосив президент українського фонду «Громадська думка» Володимир Подгорнов, екологічні проблеми серед мешканців Львова та Донецька посідають 13 місце за важливістю.

«За результатами соцдослідження, вони є першочерговими для вирішення на думку 7% львів’ян та 5% донеччан… Охороною навколишнього середовища в цілому незадоволені 42% львів’ян та 51% донеччан. Ці цифри є дуже показовими», – додав експерт.

http://www.zaxid.net/