Ідея української незалежності була започаткована Кирило-Мефодіївським товариством. Його активісти – Микола Костомаров та Микола Гулак – мешкали в Одесі. Тому не дивно, що традиції кирило-мефодіївців підхопила одеська українська громада…
  Про ці та інші забути факти з історії Одещини розповів доцент кафедри історії України ОНУ ім.І.І.Мечникова Анатолій Мисечко. Він провів журналістів «Українською Одесою». Екскурсія з такою назвою згодом поповнить список вже існуючих: «Православна Одеса», «Єврейська Одеса», «Кримінальна Одеса». Запровадити її планує Український клуб... Поки що маршрут, яким водитимуть туристів, уточнюється. В Одесі «українського» стільки, що вмістити його в одну розповідь не вдається… Судіть самі зі слів Анатолія Івановича.
  Кінотеатр «Родина» - колишня Міська народна аудиторія. Колись там читалися відкриті лекції, публічно обговорювались проблеми міста. А в жовтні 1905 року, після проголошення свободи слова, друку та зібрань, під його стінами двічі збирався тисячний натовп. Заради того, аби влада зареєструвала «Просвіту», спадкоємця Кирило-Мефодіївського товариства… Чисельність мітингів була переконливою. І дозвіл заснувати братство був даний. Якби не переконливість одеських українських активістів, хтозна, чи виникла б «Просвіта» в Одесі. Принаймні, першою в [Наддніпрянській] Україні…
  На Пастера, 52, знаходиться будинок лікаря, письменника і просвітянина Івана Липи. Завдяки його зусиллям видавався альманах «Багаття». Той самий, що започаткував новий напрямок в українській літературі – «модернізм»…
  Сусідом Івана Липи був просвітянин Іван Луценко, також лікар і публіцист. З його ім`ям пов`язують відродження козацьких формувань…
  Про створення вільного козацтва проголосили одразу після зречення царя. Відбулося це на Старопортофранківській, 16, де у квітня 1917 року пройшло урочисте зібрання козаків. До речі, і тут одесити були першими. Поки в інших містах вільне козацтво лише формувалося, в Одесі воно вже діяло…
  Будинок на Софіївській, 3, - одна з колишніх резиденцій «Просвіти». Протягом трьох років у дев`яти кімнатах та залі на триста осіб відбувалися концерти, літературні вечори, презентації українських книг… Усе це проходило під наглядом чиновника з канцелярії одеського градоначальника. Аби замість народної пісні не зазвучала революційна… Тодішній губернатор навіть зобов`язав просвітян перекладати тексти українських пісень на російську мову. Вони покорилися, але переклали «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» з гумором: «Ай да нє ході, Грішка, ай да на пікнік»… Такого перекладу губернатор теж не розумів і зізнався, що оригінал пісні незрівнянно кращий…
  Не відставали від «старших» й одеські студенти. Протягом 1905-1906 років вони проводили мітинги «За українську мову». Окрім цього, вимагали відкриття кафедр української мови, літератури, історії та права. І вимагали це не тільки студенти, а й…студенти з Кавказу. Коли одного з них запитали, навіщо це йому, він здивувався: «А ви «Кавказ» Шевченка читали?»…
  Одеська «Просвіта» виникла першою і зникла першою – у 1909-му. Інші «Просвіти» закрили на початку Першої світової війни. Нині діяльність організацій поновлено. Про її сучасні успіхи теж розповідатимуть, крокуючи «Українською Одесою»…